Відлуння війни

За довгі роки ще не відшукали усіх могил солдатських на землі.

         Кожен рік віддаляє нас від тієї незабутньої довгоочікуваної, вистражданої великої і переможної весни 1945 року. Але для когось ця жахлива війна триває і досі, адже говорять, що війна закінчується лише тоді, коли похований останній її солдат. І нині роки минулої війни знову нагадали нам про себе.

11 травня в селі Таранське Конотопського району відбулася церемонія поховання останків п’ятьох червоноармійців, знайдених в цьому році пошуковим загоном «Останній рубіж». Як розповів його керівник Олександр Євтушенко, солдати, яких проводжали в останню путь, загинули у вересні 1941 року, коли в цих місцях по південному березі Сейму вела кровопролитні бої 5-та гвардійська військово-десантна бригада героя Радянського Союзу полковника О.І.Родимцева. Імен загиблих, на жаль, встановити не вдалося, земля, як говорять пошуковці, не залишила нічого їм для цього. Тому, скоріш за все, вони залишаться як невідомими солдатами. Одне, що можна сказати, загинули вони в перші дні, можливо навіть години, в ніч з 6 на 7 вересня 1941 року, коли танкова дивізія Гудеріана почала форсування річки Сейм. Загинули військовослужбовці від розриву артилерійського снаряду, у  воронку від якого і були покладені своїми ж. Серед знайдених – останки жіночої статі, ім’я якої також невідоме. Звання загиблої вдалося встановити пошуковцям, які, до речі, знайшли її 8 Березня, за личками, що збереглися на одязі. Скоріш за все, вона загинула під час вибуху і весь цей час її останки пролежали під дерном, заростаючи травою та заливаючись водами Сейму.

         Вдячність громадській організації «Останній рубіж» за проведену роботу від імені депутатського корпусу районної ради висловив голова районної ради Анатолій Боярчук, підкресливши участь у ній депутата районної ради Богдана Індика.

         Приємно, що серед пошуковців є представник молодого підростаючого покоління, можливо, останнього, що спілкується з ветеранами Великої Вітчизняної війни. «Ми не повинні обірвати цей ланцюжок вічної пам’яті», – говорить студент політехнічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету Дмитро Трофимчук. Його прадід пройшов всю війну, був поранений, повернувся з війни і виростив трьох синів. Його фронтові історії і світлини передаються від покоління до покоління, і які хлопець обіцяв зберегти і надалі.

         Війна ж для знайдених п’ятьох військових цього дня нарешті закінчилася. Після Літургії, яку провів отець Ігор настоятель Покровської церкви с.Вирівка, останки загиблих знайшли спочинок у землі, яку вони захищали до останнього пострілу, до останнього подиху. Пам’ять їх вшанували хвилиною мовчання, військовим салютом, а на ще вологу землю могили вдячні нащадки і побратими поклали квіти.