Пенсійний фонд України інформує

Фактичні відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій – одне із джерел наповнення бюджету Пенсійного фонду.

Одним із джерел надходжень до бюджету Пенсійного фонду України є  надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах  відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно діючого законодавства, підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, або за вислугу років.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

 Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках  фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом  місяця з новопризначених (перерахованих ) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування ( смерть пенсіонера, зміна місця проживання, тощо) органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Згідно Закону України  від 12.11.2015 №802-VIII „Про внесення змін до Закону України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” платники віднесені до IV групи єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий ( звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, звільняються від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

            В Конотопському об”єднаному управлінні Пенсійного фонду України обліковується 30 платників, які відшкодовують фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Середньомісячні надходження до  бюджету  управління   від даної категорії   становлять 410,0  тис.грн. Переважна  більшість платників вчасно і в повному обсязі розраховуються за своїми зобов’язаннями, але є і боржники. Станом на 23.03.2018 року  це ПАТ „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів” – борг 1038,8 тис грн , Конотопський механічний завод ХДАВП – борг 221,5 тис грн, ПрАТ „Конотопське управління  механізації будівництва та автотранспорту”- борг 154,6 тис. грн., ТОВ „Конотопський завод по ремонту дизель-потягів” – борг  122,7 тис грн, ПАТ „Конотопагротехсервіс” – борг 11,9 тис. грн. та філія „Конотопський молзавод” – борг 0,5 тис. грн.

Пенсійний фонд в повному обсязі виплачує пільгові пенсії і тому обов'язок підприємств – вчасно та в повному обсязі сплачувати суми, зазначені в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. У разі ухилення підприємства від добровільного погашення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, стягнення боргу здійснюється в судовому порядку з подальшим направленням виконавчого документа на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби, що значно збільшує фінансові витрати підприємства.

 

ПРАВО НА ПЕНСІЮ ПО ІНВАЛІДНОСТІ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

 

Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) визначено порядок та умови обчислення пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який установлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Для того щоб пенсія по інвалідності була призначена з дня встановлення інвалідності, заяву на призначення пенсії слід подати до територіального управління Пенсійного фонду не пізніше від трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Якщо інвалід заяву на призначення пенсії подасть пізніше — пенсію призначать з дня звернення.

Умовою для призначення таких пенсій за нормами Закону є наявність страхового стажу від одного до 15 років залежно від віку інваліда та групи інвалідності.

Згідно зі статтею 32 Закону особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

— для інвалідів І групи:

до 25 років — один рік;

від 26 до 28 років — два роки;

від 29 до 31 року — три роки;

від 32 до 34 років — чотири роки;

від 35 до 37 років — п’ять років;

від 38 до 40 років — шість років;

від 41 до 43 років — сім років;

від 44 до 48 років — вісім років;

від 49 до 53 років — дев’ять років;

від 54 до 59 років — 10 років;

— для інвалідів ІІ та ІІІ групи:

до 23 років включно — один рік;

від 24 до 26 років — два роки;

від 27 до 28 років — три роки;

від 29 до 31 року — чотири роки;

від 32 до 33 років — п’ять років;

від 34 до 35 років — шість років;

від 36 до 37 років — сім років;

від 38 до 39 років — вісім років;

від 40 до 42 років — дев’ять років;

від 43 до 45 років — 10 років;

від 46 до 48 років — 11 років;

від 49 до 51 року — 12 років;

від 52 до 55 років — 13 років;

від 56 до 59 років — 14 років.

Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності 15 років страхового стажу. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі в масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 до 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), в особи, яка звернулася по медичну допомогу в період з 21 листопада 2013 до 30 квітня 2014, пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Визначення розміру пенсії.

Частиною 1 ст. 33 Закону встановлено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи — 100% пенсії за віком; інвалідам II групи — 90%; інвалідам III групи — 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 Закону (з урахуванням страхового стажу особи та заробітку, з якого сплачувалися внески).

При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу зараховується також період із дня встановлення інвалідності до досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку (ст. 24 Закону).

Приклад. Чоловіка визнано інвалідом ІІІ групи від загального захворювання у                  52-річному віці, на час призначення пенсії по інвалідності його страховий стаж становив             32 роки. Оскільки пенсійний вік, установлений ст. 26 Закону для чоловіків — 60 років, до наявного страхового стажу цього чоловіка під час призначення пенсії по інвалідності додатково зараховано вісім років, отже, розмір його пенсії визначається за 40 років страхового стажу. Відповідно до ст. 33 Закону пенсія по інвалідності буде встановлена в розмірі 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 Закону (з урахуванням 40 років страхового стажу та заробітку, з якого сплачувалися внески).

Порядок визначення заробітку для обчислення пенсії визначено ст. 40 Закону.

Умови, за яких пенсія по інвалідності може бути встановлена в розмірі пенсії за віком.

Згідно з частиною 2 ст. 33 Закону непрацюючі інваліди ІІ групи за їхнім вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 Закону, за наявності такого страхового стажу:

— у жінок — 20, у чоловіків — 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

— у жінок — 21, у чоловіків — 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

— у жінок — 22, у чоловіків — 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

— у жінок — 23, у чоловіків — 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

— у жінок — 24, у чоловіків — 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

— у жінок — 25, у чоловіків — 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону, та інваліди III групи за їхнім вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 Закону, за наявності страхового стажу в чоловіків — 35, у жінок — 30 років.

Якщо пенсію по інвалідності було призначено до 1 жовтня 2011, для встановлення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком непрацюючому інвалідові достатньо страхового стажу у чоловіків — 25, у жінок — 20 років (за законодавством, що було чинним до зазначеної дати). При цьому період із дня встановлення інвалідності до досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку до страхового стажу, з урахуванням якого обчислюється пенсія за віком, не зараховується, оскільки в цьому випадку встановлюється 100% призначеної пенсії за віком, а не 90 чи 50 відповідно до ІІ чи ІІІ групи.

Приклад. Чоловіка визнано інвалідом ІІІ групи від загального захворювання у                          50-річному віці, на час призначення пенсії по інвалідності його страховий стаж становив               32 роки. Отже, розмір його пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком визначено за                 32 роки страхового стажу.

Якщо інвалід не має потрібного страхового стажу.

Якщо інвалід не має достатнього розміру страхового стажу та не належить до тих осіб, які мають право на пенсію незалежно від його наявності, він може звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення йому допомоги за Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

Строки призначення пенсії.

Статтею 45 Закону визначено, що пенсія по інвалідності призначається з дня звернення. При цьому, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше від трьох місяців з дня встановлення інвалідності, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності. У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги ч. 2 ст. 33 Закону (звільнення з роботи та наявність потрібного страхового стажу) виконані на день установлення інвалідності, і з дня виникнення такого права — якщо такі вимоги виконані після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

Слід пам’ятати: якщо пенсію інвалідові було призначено в період роботи, а через деякий час він звільнився, йому протягом трьох місяців з дня звільнення слід звернутися до органів Пенсійного фонду із заявою щодо права та доцільності обчислення його пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, тобто він зможе одержувати не 90 чи 50% пенсії за віком, а 100%.

В разі працевлаштування інвалід має про це повідомити орган Пенсійного фонду.

Порядок продовження та припинення виплати пенсій чи зміни їхніх розмірів.

Статтею 35 Закону установлено, що в разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни такої групи. Якщо особу визнано інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, до якого встановлено інвалідність. Проте, якщо особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.

Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або якщо його знову визнано інвалідом, виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому, якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо він не одержував пенсії внаслідок нез’явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більш як п’ять років. Якщо минуло більш як п’ять років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Приклад. Особу було визнано інвалідом ІІІ групи від загального захворювання до               31 листопада 2016. У зв’язку із сімейними обставинами на переогляд своєчасно не звернулася, а пройшла переогляд лише 20 травня 2017. При цьому органи МСЕК не визнали, що з 1 грудня 2016 до дня огляду ця особа була інвалідом. Ураховуючи зазначене, в період, коли органами МСЕК не було підтверджено інвалідності цієї особи, вона втратила пенсію за період з 1 грудня 2016 до 20 травня 2017.

Установлення надбавок та підвищень до пенсій.

До пенсії по інвалідності встановлюються надбавки (на догляд, на утриманців), підвищення, додаткові пенсії, пенсія за особливі заслуги перед Україною, якщо інвалід має на них право відповідно до чинного законодавства.

Мінімальна пенсійна виплата особі з інвалідністю.

Розмір пенсії залежить від страхового стажу та заробітку особи. При цьому, якщо розмір пенсійної виплати інвалідові, обчислений з урахуванням його страхового стажу, заробітку, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії (за винятком пенсії за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Це передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму пенсійна виплата перераховується.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжує працювати, вона має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону. Такий перерахунок проводиться кожні два роки за заявою пенсіонера. При цьому підвищення розміру пенсії по інвалідності можливе, якщо пенсіонер-інвалід за роботу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії одержував більший розмір заробітної плати, що сприяє підвищенню коефіцієнта заробітку і, як наслідок, — розміру пенсії. Якщо коефіцієнт заробітку зменшується, то сенсу в такому перерахунку немає, оскільки страховий стаж до досягнення особою пенсійного віку вже було зараховано під час призначення йому пенсії по інвалідності.

А відтак перерахунок пенсії краще не проводити, а врахувати цей стаж та заробіток під час майбутнього переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки ст. 45 Закону передбачено: якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону для призначення пенсії (за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком).

 

Заступник начальника Конотопського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

Н. Стрижак