Інформує Нацдержслужба України

Матеріали щодо реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад

РОЗВИТОК ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ

ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ – ЗАПОРУКА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ,

ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

В умовах нового демократичного суспільно-політичного ладу та глобалізаційних процесів (формування нових правил і засад економічного та соціального розвитку, впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій) система навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад (далі – Система) не в повній мірі забезпечує необхідний професійний розвиток фахівців у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Діюча Система носить переважно інформаційний або академічний характер, їй бракує динамічності та практичної цілеспрямованості щодо здобуття державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, депутатами місцевих рад певних навичок, необхідних для виконання службових обов’язків.

До складу Системи входять навчальні заклади, ліцензовані за освітнім напрямом 1501 «Державне управління», а також інші заклади підвищення кваліфікації у сфері державного управління.

Організаційна структура Системи складається з двох рівнів – центрального та регіонального.

Центральний рівень: Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України; галузеві заклади післядипломної освіти центральних органів виконавчої влади.

Регіональний рівень: регіональні інститути державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в містах Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування державних підприємств, установ і організацій в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі (далі – обласні центри).

Організацію і проведення тренінгів та інших заходів для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування другої – третьої категорії покладено на Школу вищого корпусу державної служби в межах її компетенції, а також на навчальні заклади, що мають право на провадження відповідної освітньої діяльності.

Тренінги для державних службовців четвертої – сьомої категорії проводять центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, а також регіональні інститути державного управління, інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії та галузеві навчальні заклади.

Система не має єдиного стандарту формування навчальних програм, які здебільшого носять освітній характер і потребує удосконалення законодавчої бази, забезпечення ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості навчання, покращення ресурсного забезпечення, у тому числі фінансового (фінансування підвищення кваліфікації в Україні 100 разів менше, ніж у країнах розвиненої демократії), поліпшення кадрового і науково-методичного потенціалу.       

З метою удосконалення професійної підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Нацдержслужбою України розроблено Концепцію реформування системи підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1198-р., та План заходів на період до 2014 року щодо реалізації зазначеної Концепції, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. № 480-р.

Метою Концепції є забезпечення професійної компетентності державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад шляхом реформування системи підвищення кваліфікації та створення належних умов для їх безперервного професійного навчання упродовж проходження служби чи здійснення відповідних повноважень, з урахуванням кращих світових практик та вітчизняних традицій.

Таким чином, реалізація Концепції сприятиме створенню умов для правового, економічного та організаційного забезпечення розвитку Системи підвищення кваліфікації.

УРЕГУЛЬОВАНО ПИТАННЯ ПРИСВОЄННЯ РАНГІВ ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЯМ ТА ВИЗНАЧЕННЯ СПІВВІДНОШЕНЬ МІЖ РАНГАМИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І РАНГАМИ ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ВІЙСЬКОВИМИ ЗВАННЯМИ, ДИПЛОМАТИЧНИМИ РАНГАМИ ТА ІНШИМИ СПЕЦІАЛЬНИМИ ЗВАННЯМИ

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 680 «Питання присвоєння рангів державних службовців та визначення співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» розроблена відповідно до статті 27 Закону України від 17.11.2011 № 4050-VI «Про державну службу» (нова редакція) та на виконання підпункту 199.1.1.1. Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» з метою урегулювання питання присвоєння рангів під час призначення на посаду державного службовця.

Ранги присвоюються державним службовцям в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи, а також одночасно з призначенням на посаду державної служби, а у разі встановлення випробування – після його закінчення.

Черговий ранг у межах відповідної підгрупи посад державної служби присвоюється державному службовцю через кожні два роки з урахуванням оцінювання результатів його службової діяльності.

Обов’язковою нормою для присвоєння чергового рангу державного службовця є результати оцінювання. У разі настання терміну присвоєння чергового рангу державному службовцю, який не проходив оцінювання результатів службової діяльності у відповідному органі державної влади, враховується інформація щодо результатів оцінювання з попереднього місця роботи на запит служби персоналу.

Новелою прийнятого Порядку, є окремий розділ, який визначає співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та спеціальними званнями.

Це дає право, під час прийняття на посаду державного службовця, особі, якій раніше було присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування, військове звання, дипломатичний ранг чи спеціальне звання, присвоїти ранг державного службовця не нижче рангу посадової особи місцевого самоврядування, військового звання, дипломатичного рангу чи іншого спеціального звання, яке раніше було присвоєно.

Співвідношення між рангами державних службовців і військовими та спеціальними званнями визначаються окремими додатками до постанови.

Зазначені співвідношення застосовується лише під час призначення на посаду державного службовця.

                                                                      

ЗМІНИ У ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ СЛУЖБОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

25 липня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 666 затверджено Порядок проведення службового розслідування. Порядок розроблено Національним агентством України з питань державної служби з метою реалізації Закону України від 17 листопада 2011 року № 4050-VІ «Про державну службу» та на виконання завдань Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187/2012.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування» набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 17 листопада 2011 року № 4050-VІ «Про державну службу», тобто з 1 січня 2013 року.

До набрання чинності цим Порядком, проведення службового розслідування стосовно державних службовців проводиться відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

Прийнятий Порядок проведення службового розслідування містить низку новел:

– передбачено нову підставу проведення службового розслідування – за рішенням Нацдержслужби України у разі оскарження рішення керівника державної служби в державному органі щодо порушення наданих Законом України «Про державну службу» прав на державну службу або виникнення перешкод у їх реалізації;

– передбачено утворення керівником державної служби в державному органі комісії у складі не менше семи осіб, яку очолює голова.

Комісія з проведення службового розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби групи І утворюється суб’єктом призначення. До складу комісії включається представник Нацдержслужби України.

У разі проведення службового розслідування у державному органі, штатна чисельність працівників якого не перевищує десяти осіб, склад комісії затверджує керівник державної служби в державному органі вищого рівня. У такому разі комісія формується з працівників державного органу вищого рівня та представників Нацдержслужби України.

Під час проведення службового розслідування за рішенням суб’єкта призначення або керівника державної служби в державному органі до роботи комісії можуть залучатися відповідні фахівці.

Порівняно з діючим Порядком проведення службового розслідування відповідно до новоприйнятого Порядку, більш чітко визначена процедура утворення комісії з проведення службового розслідування, організації її роботи і прийняття нею рішень, відводу та самовідводу голови або членів комісії у разі виникнення конфлікту інтересів, розширено коло прав та обов’язків голови та членів комісії, а також розширено перелік прав державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема можливість оскарження в установленому законодавством порядку висновків комісії з проведення службового розслідування.

Зазначеним Порядком передбачено заборону втручання у діяльність комісії боку будь-яких осіб, в тому числі з боку посадової особи, за рішенням якої проводиться службове розслідування.

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.