Новини

Із виступу на парламентських слуханнях

ImageВасиль Кремень, академік НАН України і НАПН України, президент Національної академії педагогічних наук України, президент товариства «Знання» України.

Матеріали по виступу на Парламентських слуханнях на тему: «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання» 14 березня 2012 р.

Шановний головуючий!

Шановні народні депутати!

Шановні колеги!

Зі змістовних доповідей першого заступника міністра освіти і науки, молоді та спорту України Є.М. Сулими і голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти М.Г. Луцького постає об'ємна картина стану справ у сільській освіті.

Ахіллесова п’ята освіти на селі – це малокомплектність навчальних закладів. Саме це обумовлює суттєве подорожчання (у декілька разів) навчання  одного учня, неможливість укомплектувати школу професійними вчителями-предметниками, відсутність необхідної навчально-матеріальної бази, сучасних комунікаційних зв’язків та інші недоліки. Усе це визначає, як правило, недостатню якість освіти.

Що робити?

По-перше, на основі всебічного аналізу, з урахуванням демографічної ситуації, перспектив розвитку населеного пункту, громадських настроїв, визначитися із мережею навчальних закладів. Органам влади на місцях мати сміливість і відповідальність разом із сільськими громадами прийняти рішення про доцільність існування того чи іншого навчального закладу. Чим довше буде існувати невизначеність, тим більш кризовою стане ситуація.

По-друге. Скрізь, де є хоча б декілька дітей відповідного віку, залишити початкову школу чи дитячий садок-початкову школу. Провести експеримент із запровадження шестирічної початкової освіти на селі з тим, щоб до 12–13 років дитина навчалася поблизу домівки, а потім ішла до 7-го класу. Безумовно, у тих селах, де є можливість, залишити і базову школу (5–9 класи). І ще одне: провести експеримент з об’єднання школи і сільського клубу і створення дієвого освітньо-культурного центру на селі.

По-третє. Старшу школу зосередити у великих селах, для дітей із сіл, що знаходяться близько до райцентру, це можуть бути профільні заклади районного центру. Таким чином ми забезпечимо профільне навчання сільських дітей, без чого вони будуть неконкурентоспроможними.

По-четверте. Для функціонування такої освітньої системи на селі потрібно реалізувати три завдання:

– завершити здійснення започаткованої постановою Уряду В.Ф.Януковича у 2003 р. Програми «Шкільний автобус»;

–     передбачити  приведення в нормальний стан шляхів між селами, що  може дати для будівництва доріг не менший поштовх, ніж Євро–2012   для шляхів стратегічного значення, і суттєво змінить сільське життя взагалі;

–       провести організаційні зміни в освіті, зокрема через створення     освітніх округів та здійснення управління ними на громадсько-державних засадах. Така практика широко розповсюджена в Скандинавських країнах. Існують округи і у нас. Президія НАПН України розглядала їхню діяльність і високо її оцінила.

По-п'яте. По-серйозному взятися за оснащення сільських шкіл сучасним навчальним обладнанням, яке, зокрема, готові виробляти багато вітчизняних підприємств.

По-шосте. Створити повноцінний (online) он-лайн каталог з вільним доступом до електронних підручників, посібників, дидактичних та інших матеріалів для самостійного засвоєння учнями знань і здійснення самоконтролю шляхом тестування навчальних досягнень. НАПН України, зокрема її Інститут обдарованої дитини, має сайт "Острів знань", а нещодавно ми підписали меморандум про співпрацю у цьому напрямі з керівництвом Національного проекту "Відкритий світ". Потрібно забезпечити безперебійний, бездротовий Інтернет-зв'язок з усіма сільськими  споживачами через встановлення в кожному районі радіорелейної станції "Ваймакс" чи іншим способом.

По-сьоме. Безумовно, треба вирішувати інші проблеми освіти взагалі: вчасну доставку підручників, а тому вже у першому кварталі направляти кошти профільному міністерству; здійснювати подальшу комп’ютеризацію освіти; підняти престижність вчительської праці, для чого підвищити заробітну плату, причому починати із молодих педагогів та ін.

І останнє. Досвід показує, що завжди, навіть у нинішніх непростих економічних умовах у багатьох районах, де є відповідна увага з боку місцевої влади, освіта знаходиться у кращому стані, ніж в цілому в країні.

Візьмемо для прикладу Конотопський район Сумської області. Тільки в 2011 р. тут придбано дитячих меблів для дітей раннього віку на майже 100 тис. грн., закуплено два навчальні комп’ютерні класи, усі навчальні заклади підключені до мережі Інтернет, забезпечено підвезенням 100 відсотків учнів – для цього придбано два шкільні автобуси. На громадських засадах у школах району працює 181 гурток, створено 46 творчих об'єднань при районному Центрі позашкільної роботи.  У селі Козацькому навіть відкрита секція лижних гонок та лижеролерів, для чого побудована спеціальна доріжка і закуплено оснащення. (До речі, це зробив керівник місцевого господарства Віктор Гала, витративши понад 300 тис.грн.)

Цей приклад показує, що тільки через посилення уваги до освіти, через розуміння абсолютної пріоритетності освіти в сучасному розвитку ми можемо підготувати наших дітей до успішної самостійної діяльності, що і забезпечить динамічний прогрес нашої країни.

Дякую за увагу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Перейти до вмісту